Від конфіскації до в’язниці: як в Україні (знову) каратимуть за незаконне збагачення

Верховна Рада України відновила кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, якої вимагали західні партнери. Проте посадовці, щодо яких раніше проводили розслідування, не підпадають під нові норми.
Запровадження кримінальної відповідальності за незаконне збагачення було важливою передумовою отримання Україною безвізового режиму з ЄС та співпраці з МВФ, тож 2014 року відповідна стаття з’явилася у кримінальному законодавстві України. Однак 2017-го група народних депутатів, частина з яких стали фігурантами кримінальних справ за цією статтею, звернулися до Конституційного Суду України, який у лютому цього року визнав відповідну норму Кримінального кодексу неконституційною. У підсумку Національне антикорупційне бюро (НАБУ) було змушене закрити понад 60 проваджень щодо незаконного збагачення на півмільярда гривень. Цю ситуацію гостро критикували на Заході, а українські політики до цього часу змагалися за кращий варіант повернення втраченої статті до Кримінального кодексу.
Кримінальне покарання та конфіскація активів
У результаті після кількох місяців доопрацювань Верховна Рада підтримала президентський законопроект. Новий документ не лише відновив кримінальну відповідальність, а й запровадив механізм цивільної конфіскації незаконно здобутого майна.
На вечірньому засіданні 31 жовтня народні депутати доволі швидко «пройшли» понад 300 правок до другого читання. Примітно, що першою на розгляді була правка від Ярослава Дубневича, з якого цього дня парламентарі зняли недоторканність і який сам фігурував у справі НАБУ щодо незаконного збагачення.
«Гарний жарт», — іронізував депутат від ВО «Батьківщина» Сергій Власенко. Сам він застерігав, що закон може стосуватися будь-якого громадянина України і що нібито майно можна буде арештувати без відома людини та її присутності на суді. Голова антикорупційного комітету Анастасія Красносільська («Слуга Народу») натомість переконувала, що до другого читання запропонували формулу, яка дає змогу збалансувати захист прав третіх осіб, а запроваджені механізми будуть доступні лише НАБУ, антикорупційній прокуратурі та антикорупційному суду, тому про жодні зловживання з боку нереформованих органів не може йтися.
Відповідно до ухваленого законопроекту, чиновники підлягатимуть кримінальній відповідальності, якщо їхні активи перевищують законні доходи на понад 6,5 тисячі неоподатковуваних мінімумів (близько 6,2 мільйона гривень). За це передбачається ув'язнення від 5-ти до 10 років із позбавленням права обіймати певні посади. Також може бути застосована спеціальна конфіскація активів. Якщо таке майно оцінюється від 1-го до 6 мільйонів гривень, його конфісковуватимуть у цивільному процесі, а посадовця звільнять. «Ці два механізми працюватимуть разом», — наголосила Красносільська й уточнила, що цивільна конфіскація є цивілізованою європейською практикою.
Порівняно зі скасованою статтею, у новій редакції значно підвищили порогову суму для кримінальної відповідальності. Раніше вона передбачала близько одного мільйона гривень. Кінцеве рішення про 6,2 мільйона і експерти, і самі депутати називають компромісним для різних сторін. Мовляв, такий «люфт» необхідний для того, аби швидше забрати необгрунтовані активи через цивільну конфіскацію, оминаючи складні кримінальні процеси.
«Старі гріхи списалися»
Водночас криміналізація незаконного збагачення не має зворотної дії в часі. Тобто покарати чиновників, які набули незаконного майна до набрання чинності закону, неможливо, кажуть фахівці. Відповідно, жодного з посадовців, щодо яких НАБУ раніше проводило розслідування, але змушене було закрити провадження, до кримінальної відповідальності притягнути вже не зможуть.
«Закриті справи треба відкривати заново, за новими обставинами... Тобто старі гріхи списалися Конституційним Судом», — коментує для «DW» експерт із кримінального права і проблем корупції Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк.
Певну частину цих активів можна було б спробувати повернути державі через механізм цивільної конфіскації. Однак, як зауважує юридичний радник міжнародної правозахисної організації «Transparency International Україна» Марія Лисенко, враховані до другого читання правки нівелювали ці шанси. «Зворотна дія, яку пропонували в цивільній частині (спочатку на чотири, потім на три роки), мала високий ризик бути визнаною неконституційною, через неї можна було б отримати велику кількість звернень до Європейського суду з прав людини. Її справедливо виключили», — резюмує юристка.
Формальні перемоги
Загалом фахівці позитивно оцінюють відновлення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення. «Без нього неможливо покарати чиновника, який на зарплату в тисячу доларів купує елітні будинки та автівки за значно більші кошти. Тепер у  чиновників не вийде прикриватися родичами-роботягами, на яких можна записати все незаконно набуте і сказати, що це їхнє», — прокоментував голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін.
У «Transparency International» зазначають, що формально відновлена криміналізація відповідає вимогам західних партнерів. «А от як вона діятиме і чи буде ефективною, залежатиме насамперед від українських органів правопорядку», — наголошує Марія Лисенко. Вона зауважує, що нинішня редакція статті про кримінальну відповідальність сформульована набагато чіткіше, у ній не порушено презумпції невинуватості. Відповідно, у Конституційного Суду не має виникнути сумнівів щодо законності положення. Однак експертка переймається не до кінця виписаним механізмом цивільної конфіскації. Зокрема — чи зможе держава гарантувати повноцінний захист права власності особи на майно, рівність сторін у межах цивільного процесу.
Хиткі моменти для прокурорів
Юристка «Transparency International» говорить про те, що існують ризики в обрахуванні вартості та розподілу суми незаконних активів. Тобто у прокурорів будуть важелі, аби розв’язати питання на чиюсь користь. «Цивільний процес може стати способом уникнення кримінальної відповідальності. І тут все залежатиме від того, наскільки доброчесно функціонуватиме прокуратура», — зауважує Лисенко. Вона прогнозує значний ризик, коли спершу реєструватимуть безліч кримінальних проваджень, а потім доказова база з них «перетягуватиметься» в цивільні.
Микола Хавронюк із Центру політико-правових реформ також застерігає, що жоден із механізмів не є простим для втілення, а тому блискавичних результатів чекати не варто. «Має минути певний час, щоб спочатку ця стаття почала діяти, а люди почали розуміти, що їм не можна робити те, що суперечить закону, і після того вже можна ставити питання про їхню кримінальну відповідальність», — пояснює співрозмовник.
Тим часом у Генеральній прокуратурі уже привітали ухвалення законопроекту. Генпрокурор Руслан Рябошапка вважає, що він сприятиме якнайшвидшому відновленню справедливості та дасть змогу притягнути до відповідальності осіб, «які нажилися, обіймаючи державні посади».