Диво-сад, де живе веселка

Цієї чудової пори скрізь щось квітує, надто прекрасні та різнобарвні іриси. Кожного року вони стають усе популярнішими в світі. Не виняток із цієї закономірності як Україна загалом, так і Полтавщина зокрема. Значний внесок у цю справу здійснила наша землячка — знаний «ірисівник» Алла Черногуз. Виведені нею сорти зареєстровані навіть в Американській Спілці Іриса (AIS). А взагалі разом зі своїм головним однодумцем та постійним помічником і, крім цього, чоловіком Федором Федоровичем Алла Черногуз створила на колишньому сміттєзвалищі унікальний та неповторний диво-сад постійного квітування.

Як відомо, вивести новий сорт — це непроста й тривала робота. Ще важче зареєструвати його, надто за кордоном у такій професійній галузевій організації, як Американська Спілка Іриса. Та все це не злякало нашої славної землячки, фахового математика за освітою, яка добре вміє розв’язувати навіть складні задачки. Адже сучасна селекція великих борідкових ірисів — справжній біном. Для його вирішення пані Алла має усі складові: понад 20-річний досвід і унікальний сад ірисів у селі Погреби Глобинського району. Там її стараннями зібрано майже 1 000 кращих сортів австралійської, американської та європейської селекції. Це не тільки одна з найповніших генетичних колекцій України, на базі якої навіть було проведено IV з’їзд Української спілки іриса, яку вже багато років поспіль очолює Алла Михайлівна. Її іридарій — справжній сад неперевершеної краси та смаку. Що там тільки не росте, але все знаходиться в гармонії. Тому від ранньої весни до листопада в саду пані Алли цікаво й комфортно. І все це на досить невеличкій площі — 0,25 га. Усі рослини доповнюють одна одну фарбами листків: пурпуровими, золотавими, мармуровими, блискучими, а також квітками чи плодами. І це лише один, так би мовити, поверх. Нижче примостилися квітучі багаторічники. Вони своїми квітками заповнюють прогалини дерев та кущів. Ще нижче, по краях доріжок, як їхня облямівка ростуть рослини з пістрявими листками. Але найбільше місця займають улюбленці родини — іриси.

Палкий популяризатор їхнього культивування  Алла Черногуз хоче поділитися їхньою красою з усім світом. З огляду на це вона називає свої симпатичні створіння на честь видатних українців. Нехай іноземці таким чином цікавляться нашими славними героями: «Кармелюком», «Чураївною», «Раїсою Кириченко», «Оленою Байрак». Як бачимо, Алла Михайлівна не тільки виводить прекрасні рослини, а й персоніфікує їх іменами видатних полтавців. 

Коли вона вперше почула про те, що в Україні є величезне господарство органічного спрямування, засновник якого вже десятиріччями не використовує ніякої хімії на своїх ланах і фермах, то не повірила. Щоб переконатися в усьому на власні очі, приїхала в ПП «Агроекологія», познайомилася із Семеном Антонцем та його господарством. Її захвату не було меж. Відтак пані Алла  увічнила працю і нашого славного земляка — Героя України Семена Антонця — в назві чудової пишної і чистої квітки іриса, яка своїми кольорами символізує здорове довкілля. 

А ось не так давно іриси селекції Алли Черногуз поїхали за кордон України. Ідеться про нові сорти, присвячені казахському співаку Дімашу Кудайбергену та його хітовій пісні, «Дімаш» та «Дайдідау». Усі шанувальники цього улюбленця світу, які побачили на його ювілеї творіння нашої землячки, були в захваті. І це не перебільшення, адже сама Алла Михайлівна зізнається, що такого розміру квітки та її білизни вона майже не зустрічала у своїх багаточисленних гібридів, якими вона щедро ділиться із зацікавленими людьми. От і цього разу уславлена селекціонерка попросила нас передати посадковий матеріал для його розведення у дендрарій Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, шанувальницею якого вона є.

Автори цього матеріалу з радістю це зробили. При цьому нам так захотілося попросити Аллу Михайлівну створити іридарій з українських сортів у По-лтаві, прикрасивши тим самим якийсь із парків чи скверів нашого міста-саду. Але хіба їй про це потрібно казати? Це повинна робити влада… А поки що веселка або райдуга (міжнародна назва ірисів) живе в диво-саду на Глобинщині. Може, колись вона переселиться й до Полтави, будемо у це вірити! 

Віктор САМОРОДОВ 

Сергій ПОСПЄЛОВ, 

викладачі Полтавської державної аграрної академії

Фото Сергія ПОСПЄЛОВА