Коли преса рятувала від куль

«Повсталі німці, перш ніж захопити вокзали, спочатку підуть купувати квитки» — цей жарт про неможливість революції в Німеччині приписують Карлу Радеку, петроградському більшовику. Володимир Ленін, лідер жовтневого перевороту в Росії, відрядив партійного дотепника до Берліна консультувати ліворадикальну організацію «Спартак», повідомляє nv.ua.

У той час Німеччина, яка програла у Першій світовій війні, була в пошуку республіканських форм існування, оскільки незадовго до капітуляції кайзер Вільгельм зрікся престолу. У листопаді 1918-го революція все-таки почалася, але аж ніяк не за російським сценарієм. Хіба що розбурхані матроси зайняли Міський замок — зимову резиденцію імператора в Берліні.

Війська перехідного уряду вигнали моряків з історичної будівлі. Але вони знову туди повернулися за підтримки поліцай-президента столиці Еміля Ейхгорна. Тому 6 січня 1919-го Фрідріх Еберт, який виконував обов’язки канцлера, звільнив керівника берлінської поліції. У відповідь спартакісти вийшли на вулиці зі зброєю, оскільки вважали Ейхгорна своїм єдиним представником у владі.

Повстанці зайняли газетний квартал Берліна, де розміщувалися редакції та друкарні головних видань Німеччини. Роза Люксембург і Карл Лібкнехт — засновники «Спартака» і компартії країни — жахнулися від дій своїх підопічних. Вони були проти путчистських методів, хоча щоразу наслідували Леніна у своїх промовах.

На фото Віллі Ремера — момент вуличного бою біля входу до видавництва Рудольфа Моссе, одного з найбагатших людей Німеччини. Головна його газета — всім відомий тоді тижневик «Berliner Tageblatt». Власне, із пачок його номерів, що не дійшли до передплатників, «спартакісти» і спорудили барикаду. Повстання тривало всього тиждень. А 15 січня бійці одного з добровольчих загонів уряду вбили Лібкнехта і Люксембург. Тіло останньої знайшли в берлінському Ландвер-каналі тільки 31 травня. А вже в серпні 1919 року у Веймарі німці створили свою першу республіку. Але через 14 років її знищили інші радикали — націонал-соціалісти.